«Найбільшу внутрішню силу я відчував там, на полі бою. Коли отримуєш наказ, який треба виконати, і знаєш, що можеш і не повернутися. Але йдеш свідомо — бо це врятує життя побратимів, бо це наш сантиметр рідної землі.»

«Найважче — це залишати вдома сім'ю, дружину, дітей, знаючи, куди ти йдеш. І смерть побратимів. Молоді хлопці, які віддали життя за нашу Україну.»

«Раніше ми були як попрошайки: „Дайте нам щось“. А за ці п'ять років ми побачили, що ходити просити — це одне, а встати і зробити своє — зовсім інше.»