«Я переживаю цю війну вже вдруге. Перший раз — з 2014-го, коли виїхала з Донецька. І в перші дні повномасштабного вторгнення ті спогади нахлинули знову. Я взяла себе в руки і залишилась.»

«Ми як та билинка в полі — вітер туди-сюди, а вона продовжує рости. Нас стає більше. Ми подивилися страхові в очі — і почали мудро, виважено дивитися на це життя. Зрозуміли, що живемо в час війни, але живемо. Не тільки воюємо — живемо. Напевно, в цьому і є суть.»