«У сімнадцятому році я з'явився на шпальтах донецького „трибуналу“ як пособник укронацистів — за те, що наше господарство ремонтувало БТРи, передавало техніку фронту. Я прийняв це з гордістю: значить, я справжній патріот своєї держави.»

«Найважче було втратити те, у що вкладав усе життя з дев'яносто п'ятого року: господарство, школу, кладовище, де поховані батько й друзі. П'ятий рік я не можу туди повернутися.»

«Через нашу громаду евакуювалося майже мільйон людей з півдня і сходу України. І в цьому наша гордість: люди не залишилися працювати на окупанта.»

«Стійкість — це не тоді, коли в тебе є квартира, робота і дім. Справжня стійкість — це вижити тим, кому нема куди повертатися.»