«Навесні двадцять другого все зламалося за один день — зв'язок, логістика, звичне життя. Люди кинулися скуповувати сіль, гречку, цукор. Полиці спорожніли, як у дев'яностих. Бензин зник. І ніхто до пуття не знав, куди бігти.»

«Виїжджали з тим, що встигли схопити: документи, гроші, трохи одягу. Хтось діставався до найближчого міста — а туди теж долітали бомбардування, і люди рухалися далі, аж до Луцька.»

«Але руки-ноги цілі — значить, десь уже треба влаштовуватись і працювати. Людина завжди здатна пристосуватися. Все одно перемога буде за нами, тільки з часом.»