«У жовтні двадцять другого були дуже сильні прильоти по частині поруч. Ми з чоловіком стояли в коридорі, обійнялися і молилися. Після того мене цілий місяць трусило від кожної тривоги, я не могла дихати.»

«Я довго молилася, просила Бога забрати цей стан. І одного разу прийшов вірш: „У вас же й волосся на голові все полічене. Не бійтеся“. Панічні атаки минули.»

«Потім був приліт, коли повилітали всі вікна, не було ні світла, ні газу, ні води. І саме тоді я зрозуміла: я стою не тому, що я сильна. Я стою тому, що стою на Ньому.»