«Була ніч, приліт — і нас накрило стелею. Темрява, все посипалося. Поруч зі мною на пульті сидів хлопчик, Данило. Я в темряві кажу: „Даня?“ — „Га?“ — „Ну ми ж, слава Богу, живі! Стеля посипалася — буде новий ремонт!“ А він мені: „Ти чудна. Нас ледь не прибило, а ти посміхаєшся“.»

«Чоловік пішов захищати країну в грудні — і все звалилося на мене: дім, діти, господарство. Найбільше змінилося моє ставлення до часу. Тепер я знаю, що „потім“ може не бути.»

«Найбільшу силу я відчула, коли допомогла жінці, яка приїхала з окупованої території зламаною, майже неживою. Ми довго йшли цим шляхом разом. Зараз це зовсім інша людина — усміхнена, жива.»

«Стійкість — це коли ти здатна попросити про допомогу. Ми всі зараз як одна стіна: якщо хтось падає, інші підтримають.»