«Перший рік ми відмовлялися від запрошень на свята. Все чекали: ось-ось закінчиться — і ми приїдемо, привітаємо, все надолужимо. Минув рік, другий — і на третій я зрозуміла: ми, можливо, десь щось втрачаємо. Життя йде, а що буде завтра, не знає ніхто.»

«Цього року, дякувати Богу, за новорічним столом зібралися всі: хто наживо, хто по відеозв'язку. Це була моя мрія, і вона здійснилася.»

«Тепер, коли ми сідаємо за стіл, бажаємо одне одному вже не статків і достатку, як колись, а просто цінувати ті моменти, які маємо зараз. Бо завтра цього може не бути.»